Блог

Красиве відео про монтаж збірного будинку

Опалення теплі стіни

Система опалення «теплі стіни» – одна з обговорюваних опалювальних систем, так як багато хто вважає, що вона недостатньо ефективна. Але, незважаючи на це, вона все одно користується популярністю, особливо в Німеччині та інших європейських країнах.

Такими опалювальними системами було оснащено велика кількість багатоповерхових будинків, які були побудовані в радянський час. І робили це не для того, щоб прискорювати темпи будівництва. У ті часи проектуванням опалювальних систем займалися не звичайні будівельники, фахівці широкого профілю, які закінчують тижневі курси, але самі НДІ. Інженери, які працювали над цими проектами, чудово розуміли, що «стінове опалення» – це саме та опалювальна система, яка створить необхідну температуру в житлових приміщеннях, повітря не буде перегріватися, а на цьому можна буде заощадити від 3 до 6% споживаної енергії.

Система стінового опалення схожа за типом конструкції на теплі підлоги, про які ми вже говорили. Вона може бути вбудована як в гіпсокартон, так і в цегляну кладку.

Променистий теплообмін в стінному опаленні

За допомогою стінового опалення можна забезпечити приміщення якісним теплом, так як бічне випромінювання тепла найбільш комфортно для людей. Променистий теплообмін, який виникає при використанні стінової опалювальної системи, відрізняється від конвекції і теплопровідності тим, що в даному випадку теплота передається через вакуум. На інші способи передачі тепла він схожий тим, що теж обумовлений різницями температур.

При променистому теплообміні люди і домашні тварини почувають себе досить комфортно, тому що температура на один або два з половиною градуси нижче, ніж при конвективному теплообміні. Температура поверхонь стіни при стінному опаленні не перевищує 30 С. Це забезпечує невеликі конвективні потоки, що в підсумку стає результатом мінімальної рухливості повітря в приміщенні. Нема гарячого повітря, яке б піднімалося вгору і переносило дрібнодисперсійний пил. Це сприятливо позначається на легенях, що дуже важливо для алергіків. Таким чином, завдяки зниженню конвективного потоку до мінімальної позначки, зменшується, а часом і зовсім припиняється циркуляція пилу в приміщенні.

Монтаж і матеріали

Монтаж опалювальної системи в стіну проводиться на стадії чорнової обробки приміщення. Це дозволяє зробити розподіл тепла в приміщеннях ідеальним.

Труби, що використовуються, такі ж, як і при монтажі теплої підлоги. Нагадаємо лише, що в таких випадках використовують труби із зшитого поліетилену, а також металопластикові та мідні труби. Труби при стінному опаленні зазвичай укладають на відстані від 1 до 1,8 м від підлоги. Перед тим, як почати виробляти монтажні роботи, рекомендується заздалегідь встановити монтажні й розподільні коробки, все для слабкострумових і електричних проводок. Проводи прокладають у верхньому шарі штукатурки стін. Штукатурний шар створюється в два етапи. Перший шар наноситься на арматурний дріт. До нього будуть кріпитися труби. Після його висихання за допомогою штукатурної сітки роблять другий шар. Товщина розчину цементу над трубою не повинна перевищувати 2-3 см.

Необхідно пам’ятати, що система опалення «теплі стіни» працює виходячи з принципу променевого теплообміну, тому не рекомендується розміщувати труби на тих ділянках стін, біля яких стоять меблі.

Температуру теплих стін можна регулювати за допомогою спеціальних терморегуляторів. Вони налаштовуються на зовнішню або внутрішню температуру. Швидкість води в трубопроводах не повинна бути менше 0,25 м/с, так як тільки вона може забезпечити рівномірний розподіл тепла

Тепла стіна дає можливість швидко підбирати температуру в приміщенні за рахунок того, що на прогрів її поверхні йде відносно мало часу. Це вигідно відрізняє такий тип опалювальних систем від підлогового. Причиною цього є те, що кількість штукатурки на стіні або маса гіпсоволоконної стіни набагато менше, ніж маса бетону в теплих підлогах.

Істотним недоліком опалювальної системи «теплі стіни» є те, що її дуже легко пошкодити при свердлінні стін.

Центр Енергоефективного Будівництва www.ceec.com.ua

Добірка проектів збірних будинків №11

This slideshow requires JavaScript.

Основні характеристики елементів збірних будинків

Норвезькі вчені змогли в 10 разів знизити вартість сонячних панелей

Головною перешкодою на шляху розвитку відновлюваних джерел енергії є висока вартість таких технологій. І вітряки, і сонячні панелі – задоволення не з дешевих, і, як наслідок, вартість виробленої енергії теж залишає бажати кращого. Щоб сонячні батареї могли на рівних конкурувати з традиційними генераторами, дослідники з Норвегії розробили метод виробництва панелей, який дозволяє заощадити 90% їх вартості. Головний фактор, що зумовлює дорожнечу сонячних панелей – матеріаломісткість. Справа в тому, що в більшості сучасних сонячних панелей використовується високочистий кремній. Його ціна і визначає підсумкову вартість сонячних батарей.

Професор Урсула Гібсон, і кандидат наук Фредрік Мартінсен з Норвезького університету природничих і технічних наук, розробили і випробували новий метод виробництва сонячних батарей. Технологія принципово відрізняється від традиційної, тобто можна говорити про наступне покоління сонячних панелей. Зразки зроблені з кремнію у малому ступені тяжкості і приблизно в 1000 разів менш чистішого, ніж кремній, що застосовувався раніше. Крім прямої економії на матеріалі, цей метод виробництва значно менш енергоємний, через меншу кількість виробничих операцій.

Норвезькі вчені взяли за основу технологію виробництва оптоволоконного кабелю, і злегка видозмінивши її, змогли виготовити скляно-кремнієве волокно, з діаметром кремнієвого ядра всього в 100 мікрон.

Саме ці волокна послужили основою для інноваційної сонячної панелі. Зараз панелі проходять польові випробування для отримання необхідних для масового виробництва сертифікатів. Схоже, незабаром ми станемо свідками чергової перемоги «зеленої енергетики» над традиційною. Джерело: http://ecotown.com.ua/

Центр Енергоефективного Будівництва www.ceec.com.ua

Монтажі, монтажі…

This slideshow requires JavaScript.

Добірка проектів збірних будинків №10

This slideshow requires JavaScript.

Що таке фундамент?

Фунда́мент — підземна частина будівлі, що служить опорою всіх конструкцій споруди. Фундаменти бувають безперервними — попериметру всіх стін, або переривистими — у вигляді окремих стовпів і залізобетонних подушок, проміжки між якими засипають ґрунтом.

Геологічна розвідка
Перш ніж розпочинати роботи зі зведення фундаменту, з’ясовують: на якому ґрунті стоятиме будинок, глибину промерзання грунту у районі будівництва, рівень ґрунтових вод та вартість фундаменту. Для цього буде потрібно провести геологічні дослідження на ділянці. Тобто з’ясувати геологічну будову землі, стійкість ґрунтів на місці де передбачається будівництво. Отримані дані дозволять встановити глибину закладання фундаменту та величину допустимих тисків на ґрунт, спрогнозують стійкість майбутньої споруди, величину опадів, які очікуються, тощо. Нехтувати геологами або використовувати дані геологічних досліджень сусідніх місцевостей небажано. Немає ніякої гарантії, що на цьому майданчику такі ж ґрунти, як і на сусідній ділянці. Якщо присутній складний рельєф, підземні річки, зведення будинку потребуватиме колосальних коштів на укріплювальні заходи, що, в підсумку, буде коштувати замовникові занадто дорого. Тому для якісного будівництва будинку обов’язково потрібно провести геологічні дослідження ділянки. Лише після цього можна починати підбір фундаменту і роботу над проектною документацією.

Розрізняють чотири типи фундаментів.

Стрічкові фундаменти
Мають однакову форму поперечного перетину по всьому периметру стін будівлі (зокрема під всіма його внутрішніми несучими стінами). Їх споруджують з готових збірних бетонних та залізобетонних виробів, з монолітного бетону та залізобетону або їх комбінації – збірно-монолітні. І зводять, як правило, під важкими будівлями.

Стовпчасті фундаменти
Являють собою систему стовпів, розташованих по кутах і в місцях перетину стін, а також під важкими і несучими простінками, балками та іншими місцями зосередженого навантаження будівлі. Для виготовлення стовпчастих фундаментів використовуються цегла, залізобетонні, металеві і азбестоцементні стовпи і труби. Їх застосовують при будівництві легких дерев’яних будинків без підвалів.

Плитні фундаменти
Споруджуються під усією площею будинку. являють собою суцільний залізобетонний блок, виконаний з монолітного залізобетону, або зі збірних перехресних залізобетонних стовпів з жорсткою обробкою стикових з’єднань. Плитні фундаменти застосовують на майданчиках зі слабкими ґрунтами і, якщо є необхідність надійного захисту основи від проникнення води (плиту використовують як гідроізоляцію).

Пальові фундаменти
Складаються з паль, занурених у фундамент будівлі або споруди. За способом виготовлення розрізняють палі забивні, занурювані в грунт в готовому вигляді, і набивні, виготовлені безпосередньо в ґрунті. Такі фундаменти використовують там, де верхній шар ґрунту не може витримати велику вагу. Для пальових фундаментів використовують готові короткі забивні залізобетонні палі або набивні палі, що виготовляються шляхом заповнення бетонною сумішшю виробленої (пробуреної) в ґрунті свердловини.

Фотовольтаїка

Фотовольтаїка — метод генерації електроенергії шляхом перетворення енергії сонячного випромінювання у постійний електричний струм з використанням напівпровідникових матеріалів, які проявлять фотоелектричний ефект. Фотоелектрична система використовує панелі сонячних батарей, які складаються із множини сонячних елементів для отримання корисної сонячної електроенергії. Виробництво електроенергії за допомогою сонячних батарей досить давно розглядається в якості екологічно чистої сталої енергетичної технології, яка основана на використанні найбільш доступного і багатого джерела відновлюваної енергії планети – енергії Сонця. Пряме перетворення сонячного світла в електроенергію відбувається без будь-яких рухомих механізмів чи викидів у довколишнє середовище під час експлуатації батареї. Ця технологія добре зарекомендувала себе, у вигляді фотоелектричних систем, які використовуються вже понад п’ятдесят років в спеціалізованих галузях, а підключені у мережу фотоелектричні системи використовуються вже понад 20 років.

З подальшими досягненнями в галузі технологій і збільшення масштабів виробництва і його вдосконалення вартість сонячних батарей постійно знижувалася з часу коли були виготовлені перші сонячні елементи, що зробило електроенергію, здобуту таким чином, не менш економічно ефективною ніж енергію здобуту традиційними джерелами електроенергії у досить багатьох географічних регіонах. Система чистого вимірювання та фінансових стимулів, таких як пільгові зелені тарифи для сонячної електроенергії, посприяли використанню сонячних фотоелектричних установок в багатьох країнах. З урахуванням сучасних технологій, енергія, яка витрачається на виробництво фотоелектричних елементів окупається за 1.5 (в Південній Європі) – 2.5 роки (в Північній Європі).

Етапи створення інтер’єру

У сучасному розумінні, інтер’єр має відображати тему приміщення (особливо, якщо це ресторан, готель, магазин) або відповідати стилю та смаку власника. Задля того, щоб естетичні уподобання мешканців (клієнтів або працівників) відповідали функціональним можливостям площі, власник будівлі звертається до дизайнера інтер’єрів або дизайн-студії. Дизайнери співпрацюють із архітекторами або самі мають відповідні знання; підрядниками, будівельниками та постачальниками.

Спочатку дизайнери знайомляться із структурою приміщення та пропонують дизайн-проект у вигляді комп’ютерної проекції (іншими словами — візуалізації). Дизайн-проект майбутнього інтер’єру має відповідати функціональному призначенню приміщення (приватний будинок, дача, готель і т. д.) та побажанням замовника. Разом із ним та усіма залученими спеціалістами дизайнери приймають рішення по габаритах і структурі площі, її облаштуванню, стилю меблювання, освітлення на оздоблення. Коли проект узгоджено між власником та дизайн-бюро, наступає наступний етап створення інтер’єру — презентація проекту дизайн-салону, який має наповнити окреслену ідею конкретними матеріалами: шпалерами, плиткою, сантехнікою, меблями, світлом та електро-фурнітурою.

Чим вишуканіший дизайн, тим більша вірогідність того, що усі зазначені предмети та матеріали для інтер’єру мають відрізнятися високою якістю та оригінальним дизайном. Найкращими виробниками вважаються європейські мануфактури. Особливе місце у ніші дизайнерського освітлення, текстилю, санфаянсу та меблів займають італійські компанії, які відрізняються поєднанням традицій та інновацій. (вікіпедія)

www.ceec.com.ua