Енергозбереження
Енергоконсервація (або більш прийняте в Україні поняття — Енергозбереження) стосується зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої кількості енергетичних послуг. Енергозбереження відрізняється від енергоефективності, яке стосується використання меншої кількості енергії в тій самій послузі. Наприклад, менше користуватись авто — енергозбереження, а пересісти на авто з меншою витратою палива — енергоефективність. Але і енергозбереження, і енергоефективність є техніками зменшення використання енергії. Хоч енергозбереження і зменшує споживання енергетичних послуг, його результатом може бути зростання якості довкілля,національної безпеки, та особистої фінансової безпеки. Енергозбереження знаходиться на вершині сталої енергетичної ієрархії.
Пасивний будинок
Пасивний будинок (нім.Passivhaus, англ.passivehouse) — енергоефективний будівельний стандарт, який створює комфортні умови проживання, одночасно є економічним і надає мінімальний негативний вплив на навколишнє середовище. Пасивний будинок — це будинок, в якому можливо досягти комфортного мікроклімату (ISO 7730), як у зимовий період без окремої системи опалення (або використовуючи малопотужну компактну систему опалення), так і в літній період без системи кондиціонування.Критеріями для пасивного будинку в Європі є:
- Питома витрата теплової енергії на опалення, визначена за допомогою «Пасивний будинок: Пакет планування» (PHPP), не повинна перевищувати 15 кВт ∙ год/(м² • рік);
- або навантаження на опалення ≤ 10 Вт • м²
- Спеціальні вимоги попиту охолодження будівлі ≤ 15 кВт • год/(м² • рік)
- Щорічний період перегріву (температура в приміщенні вище 25 °C) ≤ 10%
- Результат тесту на герметичність (N50) ≤ 0,6 зміни повітря/ год
- Загальне споживання первинної енергії для всіх побутових потреб (опалення, гаряча вода й електрична енергія), не повинно перевищувати ≤ 120 кВт ∙ год/м² • рік).
Сонячний колектор — пристрій для збору енергії випромінювання Сонця у видимому та інфрачервоному спектрі
Плаский сонячний колектор
Плаский колектор складається з елементу, що поглинає сонячне випромінювання, прозорого покриття та термоізолюючого шару. Поглинаючий елемент називається абсорбентом; він з’єднаний з теплопровідною системою. Прозорий елемент зазвичай виконується з загартованого скла з пониженим вмістом металів. При відсутності відбору тепла (застої) пласкі колектори здатні нагрівати воду до 190—200 °C. Чим більше енергії випромінювання передається теплоносію, що протікає в колекторі, тим вище його ефективність. Підвищити її можна, застосовуючи спеціальне оптичне покриття, яке не випромінює тепла в інфрачервоному спектрі. Стандартним способом підвищення ефективності колектора стало застосування абсорбента з листової міді через її високу теплопровідність.
Відно́влювана енерге́тика — енергетична галузь, що спеціалізується на отриманні та використанні енергії з відновлюваних джерел енергії. До відновлюваних джерел енергії належать періодичні або сталі потоки енергії, що розповсюджуються в природі і обмежені лише стабільністю Землі як космопланетарного елемента: променева енергія Сонця, вітер, гідроенергія, природна теплова енергія, і т.д.
Фотовольтаїка — метод генерації електроенергії шляхом перетворення енергії сонячного випромінювання у постійний електричний струм з використанням напівпровідникових матеріалів, які проявлять фотоелектричний ефект. Фотоелектрична система використовує панелі сонячних батарей, які складаються із множини сонячних елементів для отримання корисної сонячної електроенергії.
Рекуперація — це процес повернення частини теплової енергії.
Рекуперація тепла — процес повернення тепла з відпрацьованого витяжного повітря. Тепле повітря, що виводиться з приміщення, в теплообміннику віддає більшу частину свого тепла холодному повітрю, що надходить з вулиці. Завдяки цьому процесу на вулицю виходить охолоджене повітря, а в приміщення потрапляє свіже нагріте повітря.
Теплови́й насо́с (помпа) (англ. heat pump) — прилад, який переносить розсіяну теплову енергію в опалювальний контур. Принцип роботи теплового насоса заснований на оберненому циклі Карно.
Конструкційний брус (KVH) – будівельний клеєний брус, як правило з ялини, виробляється за останньою технологією та застосовується в сучасному житловому будівництві.
Як виробляється KVH?
Процес виробництва починається з сушіння ялинового бруса з видаленою серцевиною до вологості (15% HF +/- 3%) відповідно його застосування. Цим виключається велика усушка, яка може виникати при досушування вологої деревини в приміщенні. Висушений брус стругаються і сортується візуально або механічно. При цьому пороки деревини, такі як великі сучки або обзол, маркуються і виторцовуються.
Сортування проводиться в першу чергу, щоб досягти певної якості (DIN 4074 – сортування по міцності).
На торцях різних по довжині відрізків ламелей фрезерується зубчастий профіль, потім ламелі склеюються один з одним під тиском. При такому раціональному виробництві теоретично можна отримувати брус нескінченної довжини. Ламелі торцюються на необхідні довжини, на площини наноситься клей, ламелі збираються в пакети і пресуються. Після затвердіння клею готовий брус стругаються та фрезерується. Для сучасного житлового будівництва KVH через його певні якості і стабільність – є незамінним матеріалом.